Прожитковий мінімум став абсолютно казковою категорією. Він відповідає хіба що потребам гобітів – істот із циклу романів «Володар Перстнів» Джона Толкіна, що були на зріст від 2 до 3 футів.

З 1 грудня цього року відбудеться чергове «осучаснення» – вдруге за цей рік зросте показник прожиткового мінімуму – з 1624 до 1700 грн. Зрозуміло, що це подається владою як чергове тотальне підвищення соціальних стандартів. Хоча не треба бути фінансовим аналітиком, щоб зіставити елементарні цифри і побачити, якою фікцією стало поняття прожиткового мінімуму.

За Законом, що діє з 1999 року, прожитковий мінімум – це «вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості».

Тобто у мінімальний набір послуг, крім достатнього харчування, мають вміщуватися і житлово-комунальні, і транспортні, і побутові, і послуги зв’язку, закладів культури, освіти, охорони здоров’я.

Цифра в 1700 грн. просто смішна, коли кілограм яловичини коштує 130 грн., квиток у кінотеатр – 65 грн., а кубометр гарячої води – 84,45 грн.. Про купівлю одягу взагалі краще забути. Та й харчування урізати до мінімуму – їсти не більше, ніж казкові гобіти, котрі комплекцією вдвічі поступаються людині.

Крім того, варто враховувати, що в цілому за цей рік прожитковий мінімум зросте лише на 10,1%. При цьому за цей же час індекс споживчих цін у групі «всі товари та послуги» уже добіг позначки у 111,5%, щодо продуктів харчування – 115,4%.

Зокрема, м’ясо та м’ясопродукти подорожчали з початку року на 29,2%, масло – на 14,5%, фрукти – на 35%, овочі – на 17%. На 9,4% здорожчали житло та комунальні послуги загалом, а послуги водопостачання – на 21,3%, електроенергія – на 28,1%, утримання будинків та прибудинкових територій – на 45,5%.

Чи можна взагалі називати ці стандарти соціальними? На мою думку, вони асоціальні! Проблема в тому, що саме цей «асоціальний стандарт» використовується для встановлення розмірів багатьох видів соціальної допомоги і навіть для формування державного та місцевих бюджетів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *