Жодна країна, яка торгує лише сировиною і є аграрно-сировинним придатком інших держав, не може бути успішною. Така сама ситуація і з громадами. Щоб ОТГ була спроможною розвиватися, вона має не просто правильно розподіляти кошти, а вміти їх заробляти, – переконана новообрана голова Куликівської об’єднаної територіальної громади на Чернігівщині, представниця Аграрної партії Наталія Халімон. За освітою Наталія Миколаївна – вчитель історії та правознавства, була директором місцевої школи. До обрання головою ОТГ два роки очолювала Куликівську районну раду. Історія справжнього лідера, професіонала і просто сильної жінки, яка будує сильну громаду – в нашому інтерв’ю.

 

–       Наталіє Миколаївно, розкажіть, як учителю вдалося стати головою районної ради? І відтепер – головою ОТГ?

–       Вчитель – це та людина, яка навчається впродовж всього життя. Завжди прагне до вдосконалення, поліпшення, позитивних змін. Тому, я думаю, природньо, що саме із вчителів виростають керівники, політики. Я десять років була директором сільської школи, яка, за результатами конкурсу у 2007 році, увійшла в 10-ку найкращих сільських шкіл в Україні. У 2015 році я стала кандидатом педагогічних наук. Дуже любила і люблю свою професію, люблю дітей. Так склалося, коли були вибори голови районної ради, до мене звернулися люди, яких я поважаю, – досвідчені керівники, що мають великий авторитет у районі. Це рішення було непростим. Коли дійшло до виборів в ОТГ, наша команда (в найбільш позитивному сенсі цього слова) – люди, які повірили мені і яким довіряю я, – знову звернулися з пропозицією іти далі. Це рішення далось мені ще важче.

Було чітке розуміння: неправильно чекати, що хтось за нас щось зробить. Змінити життя в своїй громаді можемо лише ми самі. Чекати й оглядатися не треба ні на державу, ні на Європейський Союз, ні на кого. Треба вірити в свої власні сили. Шукати ресурс і можливості тут. Якщо згуртуємося, буде бажання, підберуться професіонали – тоді є шанс на достойне майбутнє. Саме таких людей-професіоналів я бачу в своєму оточенні. І я їм довіряю. І вони повірили мені.

Тому й прийняла таке рішення. Цілком розумію, яку відповідальність взяла на себе. І що не маю права на помилку. Який фундамент закладемо в об’єднаній громаді, такою вона і буде. Докладу всіх зусиль, щоб стратегія, з якою я йшла на вибори, – була сповна реалізована на практиці.

 

–       До речі, про стратегію. Що Ви пообіцяли людям у своїй передвиборчій програмі?

–       За два роки перебування на посаді голови районної ради я добре вивчила проблематику району і кожного села. Звичайно, хочеться позитивних змін в усіх сферах. І в медицині, і в правопорядку, і в земельних питаннях, і дороги та школи відремонтувати… і багато чого іншого. Однак зрозуміло, що на це все грошей постійно бракуватиме. Я переконана, для того, щоб громада була справді успішною, не достатньо лише вміти ділити гроші, які є. Все одно не вистачатиме. Додатково громада має навчитися їх заробляти. Тому разом зі своєю командою ми визначили пріоритети. Ресурс спершу треба вкласти туди, звідки зможемо отримувати гроші.

Першочергово нам потрібно створювати робочі місця. Це реальний шлях подолання бідності населення, порятунку сіл, які вимирають, з яких виїжджає молодь. І це реальне наповнення бюджету.

Основою розвитку громади стане створення потужного комунального господарства. Районний центр має таке господарство, але воно на 54% збиткове. Треба вкласти ресурс, щоб провести повну реструктуризацію комунгоспу. Щоб господарство працювало на громаду. Для цього необхідно придбати сучасну техніку.

 

 

–         Наскільки складно вирішувати питання з технікою?  

Ми вже зробили перші кроки на цьому шляху. Ще будучи головою районної ради, я написала проект, який вже зареєстрований на сайті Державного фонду регіонального розвитку.

Перелік техніки досить солідний. Наприклад, це сміттєвоз, контейнери для роздільного сміття і бульдозер. Треба запустити сміттєсортувальну та сміттєпереробні лінії. Відходи від соняшнику, кукурудзи та інше «сміття» можна переробляти в альтернативне паливо. Досвід таких котелень у районі є. Вже рік, як на такому паливі працює котельня Куликівської центральної районної лікарні. Йдучи в Європу, ми повинні будувати Європу тут. І, як у Європі, вміти заробляти навіть на смітті.

Також у планах придбати автобус і дорожній каток для ремонту доріг. А у найближчому майбутньому – спорудити свій асфальтний міні-завод. Дороги в жахливому стані. На те, щоб їх відремонтувати, піде не один рік. До того ж, це величезні кошти. Збудувавши міні-завод, ми здешевимо і асфальт, і зекономимо на перевезеннях. Реальний шлях економії.

Ще плануємо створити структурний підрозділ спилювання аварійних дерев. Зараз ми наймаємо підрядника, платимо великі гроші, він забирає деревину. В результаті громада без дерева і без грошей. Громада має мати свою бригаду, яка, спилявши аварійне дерево, тут же доставлятиме його на лісопилку. Далі – ми б роздроблювали деревину на дошку, з якої зможемо виготовляти ті ж гойдалки, альтанки, дитячі майданчики тощо. Одним словом, треба, щоб був економічно завершений цикл. Знову ж таки – це робочі місця.

Ще один напрямок із заробляння грошей – це якісна земельна політика. Розумне використання кожного клаптика землі, контроль надходжень до бюджету. І мудра інвестиційна політика.

Думаю, якщо нам вдасться це втілити в життя, перспективи у Куликівської громади будуть непогані.

 

–       Скільки населених пунктів входить до Куликівської ОТГ? Яке населення?

–       У нас 23 населених пункти. В тому числі 15 сільських рад і 1 селищна рада. 16 тисяч жителів.

 

–       Які настрої у людей? Сьогодні близько 80% населення не довіряє Верховній Раді. Який, на Вашу думку, рівень довіри людей до місцевих лідерів?

–       Я набрала на виборах більше 50 відсотків голосів. Це мій відсоток довіри. Звичайно, тенденції, які спостерігаємо по всій країні, притаманні і нашому регіону. Довіра людей до влади невелика. В принципі, для цього є підстави. Бо всі реформи за всі роки незалежності очікуваних результатів не показали. Якщо проводять реформи, а ситуація від цього тільки погіршується – кому такі реформи потрібні? Скажімо, та ж реформа медицини… Що вона дала селу? Це хрест на сільській медицині. Реформа освіти, пенсійна – так само. Люди розчаровані великою політикою.

Місцеві лідери у громадах, звичайно ж, залежні від усього, що відбувається. Оскільки багато чого залежить від законодавчої бази. Громади пішли на об’єднання, а нормативно-правового забезпечення нема! Знаю на своєму досвіді, як це важко – сидіти і приймати рішення, коли у законодавстві величезні пробіли. А працювати треба вже сьогодні.

 

–         Наталіє Миколаївно, розкажіть, як поставились до нової посади у Вашій родині?

У мене чоловік і двоє вже дорослих синів. До мого вибору поставились із розумінням, підтримали. Звичайно, жаліють – бо ж розуміють, наскільки це важко, що це нерви, час… Часто працюю і без вихідних, і до півночі.

 

–           І все ж, коли знаходиться вільна хвилинка, чим любите займатися – маєте хобі?

–           Захоплень у мене багато. Але часу на них з кожним роком меншає. Дуже люблю квіти. В мене їх багатезно – і по всіх кімнатах, і надворі. Також люблю в’язати, займатися прикладним мистецтвом. І готувати. Експериментую з випічкою. І вигадую власні рецепти, особливо салатів. Потім всією сім’єю придумуємо назви нових страв.

А ще обожнюю краєзнавчу роботу. Досліджую історію. Разом із місцевими однодумцями у 2016 році ми створили осередок Чернігівської обласної краєзнавчої організації Національної спілки краєзнавців України. І видаємо журнал «Краєзнавчий вісник», на сторінках якого друкуємо свої краєзнавчі дослідження. Це моя відрада.

 

–         Ваш життєвий девіз?

Моїм життєвим кредо давно стали слова Ліни Костенко: «Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки». За цим принципом все своє життя живу і працюю. Й робитиму так і надалі.

Р. S. Після розмови з Наталією Халімон подумалось: якби у всіх українських політиків, очільників громад було таке кредо… жити б в Україні стало б значно краще. Чи не так?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *