На сьогоднішній день на тлі економічних негараздів та нестабільності особливо гостро стоїть проблема трудової міграції з України. На превеликий жаль, до сих пір українська влада не зрозуміла, що людський ресурс – це один із найцінніших ресурсів, який у неї є. І це стосується не лише центральних органів влади, – уряду чи парламенту, а й представників місцевого самоврядування, – мерів міст.

Про це заявив член Президії Аграрної партії України Михайло Поживанов у своєму виступі на форумі у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана.

«92% українців відчувають ситуацію в державі як напружену, а 37% не сподіваються на зміни на краще. Кожен четвертий українець хотів би, аби його діти жили за межами України. Все це глобальні проблеми, рішення яких знаходиться в компетенції українського уряду, парламенту, Президента. Проте кожен міський голова може зробити на своїй посаді все від нього залежне, аби бажання жити й ростити дітей саме в цьому конкретному місті зміцнювалося й передавалося у спадок. Ба навіть більше: він не тільки може, але й повинен це зробити. Бо інакше немає сенсу в утриманні такої людини на мерській посаді за бюджетний кошт», – говорить Михайло Поживанов.

29405182 10213600694364189 759413016 o

Журнал The Economist розмістив Київ у десятці найгірших столиць світу – у хвості списку та у компанії охоплених війною африканських міст. А найкращим The Economist вже сьомий рік поспіль визнає австралійський Мельбурн. За іншим же рейтингом серед міст світу лідирує австрійський Відень.

«Вся справа – у рівні комфорту, безпеки та задоволеності всіх базових людських потреб – від медицини та освіти до відпочинку та розваг», – наголошує політик.

Під безпекою розуміється не лише зведений до нуля рівень злочинності. Зрештою, це сфера відповідальності поліції. Безпека – це також можливість пройти зимовою вулицею, не послизнувшись, прогулятися у вітряну погоду, так щоб старе гілля не падало на голову, це вчасно відремонтовані чи замінені ліфти, це відсутність незрозумілих покинутих довгобудів, які перетворюються на руїни, розв’язана проблема вивозу та утилізації сміття, це наявність у місті пандусів, це вирішення проблеми хаотичного паркування, яке перетворює прохід пішохідної зони на справжній квест. Поняття безпеки споріднене і з охороною здоров’я. Та якщо в глобальному розумінні охорона здоров’я – це прерогатива профільного міністра, то на рівні міста влада має бодай сприяти побудові та відкриттю нових лікувальних закладів, нових стадіонів, басейнів, парків, місць для тренувань та нових велодоріжок.

«Такі питання якраз під силу міському голові, він повинен їх вчасно та ефективно виконувати. Між тим якщо говорити, зокрема про Київ, то слід відзначити, що в столиці України лише 2% від усіх можливих маршрутів є велосипедними. Амбітне бажання чинного мера пересадити містян на велосипеди так і лишилося нездійсненним проектом. Не кажучи вже про те, що в Києві – на відміну від інших європейських міст – повністю відсутня культура прокату велосипедів, що між іншим, також могло б сприяти наповненню міського бюджету», – наголошує Михайло Поживанов.

Особливо гостро для Києва стоїть проблема екології. Цілий ряд шкідливих підприємств – сміттєзпалювальний завод «Енергія», бортницька станція аерації – позбавлені сучасного устаткування і просто приречені загрожувати місту екологічною катастрофою. І це все поряд із перманентною втратою зелених насаджень.

Дотичним до критерію безпеки у місті є і поняття зручності у користуванні.

«Кожне велике місто гостро потребує розгалуженої мережі маршрутів, котрими курсуватиме модерний муніципальний транспорт, а не списані у Чехії чи Польщі старі непотрібні трамваї, котра влада міста купує за корупційними схемами. Зручне місто – це місто, з якого раз і назавжди вигнано будь-яких монополістів. Вигнано й поставлено хрест на безкінечному накручуванні вартості комунальних послуг і на «бєспрєдєлі» тих, хто ці послуги надає. Зручне місто – це місто, чиї законослухняні мешканці мають преференції за сумлінне дотримання правил співжиття, а ті, що такі правила порушують, – несуть за це відповідальність», – пояснює політик.

Сучасне місто має бути привабливим для капіталовкладень. А це означає, що в ньому має бути подолана корупція бодай на місцевому рівні.

«Зручне місто – це місто, яке створює нові привабливі робочі місця, де не трапляються афери на кшталт «Еліти-центру», де немає обманутих вкладників, де можна віддати дитину до дитячого садочку чи школи без хабарів та «благодійних акцій», без черг та псування нервів», – каже Михайло Поживанов.

Сучасне місто – це цікаве місто, куди захочеться приїхати знову і знову. Це місто, де можна провести з користю вільний час, де не бракує театрів, де туристам показують не спотворену недолугою забудовою, а збережену недоторканою історичну частину, де є генеральний план розвитку та суворий контроль за будь-яким намаганням втулити черговий «МАФ». Цікаве місто – те, яке постійно та вдумливо інвестує у туризм та власну адекватну презентацію на світовому ринку.

Це ті прості речі, які щоденно торкаються кожного українця, ті речі, яких варто прагнути і які поки що надто далеко. Та під кінець свого виступу, політик нагадав індійську мудрість: «дорогу осилить той, хто йде», та закликав нарешті зробити всім разом перший крок, адже і від кожного українця теж багато що залежить, принаймні зробити правильний вибір на користь чітких планів дій професіоналів-практиків, а не пафосних обіцянок «популістів».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *