10 травня відбудеться зустріч трьох лідерів – Франції, Німеччини та України. Переможні похвали і дифірамби, які лунають на тлі майбутньої зустрічі, не викликають нічого, крім здивування.

Нормандська зустріч без Путіна! Путін в повній ізоляції! Макрон та Меркель дослухаються до України! Ого! Нам вдалося! Таке собі ахання навколо Аахена.

Безперечно, той факт, що Україна буде присутня – позитивний. Особливо на фоні того, що  останній рік при владі багатьох президентів – річ малоприємна. Таких лідерів звуть не інакше, як «кульгавими качками». Із такими політиками часто уникають зустрічей колеги – натомість намагаються навести мости із можливими наступниками.

Але це зовсім не означає, що світові лідери таким чином віддають належне великому дипломатичному чи реформаторському генію українського лідера. Швидше, йдеться про визнання важливості Української держави для Євросоюзу: якщо буде гірше для України, то така негативна динаміка не минеться безслідно і для всього континенту.

Чи варто рукоплескати з приводу відсутності Путіна на зустрічі в Аахені? Тішитися можуть хіба що ті, хто жив останніми роками в інформаційному вакуумі. Путіна вже давно намагаються не запрошувати на пристойні зібрання світових лідерів. У самітах Групи семи він не бери участі з часу анексії Криму. Було б дивно побачити його в історичному серці Європи, на престижному зібранні з нагоди вручення премії Карла Великого. Її вручають тим, хто зробив внесок у європейську єдність. Чи можна було б уявити на цьому заході Путіна? Хіба що через те, що він посприяв єдності європейців, які вже чотири роки продовжують одноголосно санкції щодо Росії.

Усе це справді має вселяти оптимізм, але не наївну радість. Відсутність Путіна на переговорах щодо врегулювання конфлікту, направлення миротворців – це розмова ні про що. Усі прекрасно знають, хто почав конфлікт, у чиїх руках важелі впливу на ситуацію, а тому переговори в Аахені – це швидше світська бесіда, звірка годинників – будь-що, але не крок уперед до вирішення катастрофи, що триває п’ятий рік.

Зрештою холодним душем для всіх, хто аплодував «аахенському формату», мали стати дві новини. Перша про те, що наприкінці місяця до Сочі для переговорів із Путіним прибуде Ангела Меркель. Приблизно у той же час почесним гостем Економічного форуму в Санкт-Петербурзі стане Еммануель Макрон. Ось і уся ізоляція, і увесь «нормандський формат без Путіна».

Жорсткий інтерес – головний чинник, який визначає сьогодні порядок денний на світовій арені. Так, західні лідери будуть дотримуватися рамок пристойності – і в свій клуб навряд чи допустять непередбачуваного російського президента. Однак також ніхто не збирається припиняти з ним діалог.

Україні у жодному випадку не варто самозаспокоюватися – мовляв, усе під контролем; партнери з нами. Адже, усе під контролем буде лише тоді, коли Україна відновить свої прикордонні пункти на всій ділянці кордону з Росією.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *