Майже вся столиця може залишитися без гарячої води до початку опалювального сезону, а з його початком стикнутися і з проблемами теплопостачання. Кияни стали заручниками боргового конфлікту. З 1 травня почалося повернення в комунальну власність Києва комплексу вироблення теплової енергії, який був в управлінні «Київенерго». При цьому новоутворена компанія «Київтеплоенерго» не хоче брати на себе борги, які «Київенерго» накопичило за 16 років, а НАК «Нафтогаз» відмовляється без цього підписувати контракт про постачання газу. Наразі не працюють уже 20 котелень, ТЕЦ-6 і ТЕЦ-5 не постачають гарячу воду, уже навіть був ризик аварійної зупинки. Цей конфлікт – результат багаторічної неврегульованості взаємовідносин і структури власності природних монополій, а страждають при цьому споживачі.

Про це розповів під час засідання Енергетичної ради Аграрної партії її очільник, екс-міністр енергетики Іван Плачков.

«Мені складно спрогнозувати, чим завершиться цей конфлікт. В обох сторін достатньо аргументів, щоб стояти на своєму. “Нафтогаз” правий згідно із законом, а місто Київ – по суті. Бо ці борги – це ж не борги споживачів (їх зовсім небагато), а там борги держави за компенсацію різниці між тарифами і субсидіями, там борги державних підприємств, і там понад мільярд гривень штрафів і пені «Нафтогазу», який є державним підприємством, за несплачені державою ж борги. Уся ця ситуація – результат абсолютно неадекватної роботи природних монополій», –каже Іван Плачков.

Держава – найбільший неплатник

Аби люди не залишалися заручниками подібних ситуацій, у роботі природних монополій потрібно провести низку принципових змін.

«Упроваджуючи будь-які зміни, ми повинні керуватися державницьким підходом – інтересами не кланово-олігархічних груп чи окремих політиків, а держави. У центрі держави, нагадаю, повинна стояти людина. Тож, впроваджуючи реформу, ми повинні розуміти, яку користь у кінцевому результаті вона принесе кожному громадянину», – розповів лідер Аграрної партії Віталій Скоцик.

38223042 10214524835707145 5181755975358480384 n

Розпочинати роботу потрібно з упорядкування законодавчої бази і впровадження принципу неухильності виконання законів.

«Усі проблеми криються не в окремих персоналіях, вони “зашиті” в законах. Борги генерує держава, проте чомусь вона за це не відповідає. Поки держава не стане дисциплінованим платником, ситуація не зміниться. До того ж сьогодні практичним реформуванням ринку займаються одні люди, а закони пишуть інші, при тому що ні ті, ні ті не є фахівцями з енергетики, у них немає стратегічного бачення», – зазначив Юрій Саква, заступник голови Всеукраїнської енергетичної асамблеї.

38164166 10214524256852674 4880547195880734720 n

Надання якісних послуг населенню і підвищення ефективності роботи енергетичного сектору неможливі без демонополізації ринку.

Початок демонополізації енергоринку

«Ніде у світі немає такої структури власності приватних монополій. Це якесь українське ноу-хау, яке постійно ставить під ризик усю роботу енергокомплексу. Не може бути такого, щоб 5–6 осіб володіли всіма енергогенерувальними компаніями, а 9 обленерго належали російському олігарху», – говорить Іван Плачков.

 

Учасники засідання розглянули ефективні структури власності на прикладі трьох країн: США, Франції та Польщі. Сполучені Штати і Франція пройшли довгий і складний процес демонополізації енергетичного ринку, а Польща, як і Україна, вийшла із колишнього соцтабору. Наразі США вважають однією з країн із найбільш лібералізованим енергоринком. При цьому виробництво, постачання і збут енергоресурсів розділені. Якщо компанія займається кількома напрямами – бухгалтерія має бути повністю розділена, щоб уникнути перехресного субсидіювання. Акціями генерувальних компаній торгують на біржах, і понад 50% їх належать інституційним інвесторам.

США: енергоринок бізнесу невигідний

«Це в основному державні та недержавні пенсійні фонди, пенсійні фонди приватних компаній. Порахувати, скільки кінцевих власників акцій, практично не можливо, – це мільйони людей. Для чого це зроблено? Щоб уникнути концентрації акцій компаній, які є природними монополіями, в руках обмеженої кількості людей. Як це зроблено? Комісія, яка регулює роботу енергокомпаній, виставляє для них дуже низьку прибутковість. Відповідно, приватному бізнесу скуповування акцій не принесе великого доходу, але це вигідно фондам, для яких головне – гарантія збереження їхніх вкладів», – розповів незалежний експерт із питань корпоративного управління Олег Журавльов.

38311155 10214524226731921 3281012215624237056 n

При цьому не може бути ситуації, коли інвестиційні проекти будуються за рахунок інвестиційної складової, закладеної в тариф, як це відбувається в Україні, коли за все платить кінцевий споживач. Коли компанія планує, приміром, спорудити нову електростанцію, вона випускає цінні папери. А саму роботу компаній контролюють чотири комісії, які перевіряють не лише виконання ліцензійних умов, бухгалтерію, антимонопольну діяльність, а й навіть штучне скуповування акцій на біржі. Електрифікацію малозаселених сільських районів у США проводили зусиллями кооперативів, які сьогодні обслуговують 36 мільйонів жителів.

Франція: 70% електроенергетики в руках держави

«США – один із прикладів, як ринковими механізмами і суворою підзвітністю публічних компаній створити ефективну енергосистему. Майже протилежним, але не менш ефективним способом працює Франція. Там лібералізація ринку почалася лише 1999 року, і досі держава володіє 70% енергогенерувальних компаній», – говорить Олег Журавльов.

 

Для України оптимальним є вивчення досвіду Польщі, оскільки ця держава проходила процеси, схожі з нашими.

«Реформи вони почали ще в 1990-х роках. Пішли шляхом повної лібералізації та децентралізації. Це призвело до появи величезної кількості компаній і певного хаосу. Поляки зрозуміли, що для того, аби оновити основні фонди, їм потрібно збільшити роль держави. Наразі в державному володінні в них майже 50%, рештою акцій торгують на біржі, що дає можливість залучати інвестиції», – розповідає Олег Журавльов.

Україна: перехідний період

Учасники засідання дійшли висновку, що для демонополізації енергоринку потрібно ухвалити закон, який передбачав би, що на перехідний період терміном у 5 років в одних руках не може бути зосереджено понад 10% акцій енергетичних компаній. Відповідно, нинішні власники будуть змушені продавати акції, і при цьому НКРЕ повинна навести лад у тарифах і виконанні ліцензійних умов (яких зараз суцільно не виконують), щоб припинити отримання олігархами надприбутків. Однак, аби все це впровадити, потрібно для початку змінити політичну систему, бо за нинішньої будь-який закон чи норму можна перетворити на суцільну фікцію.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *